набурлакуватися
НАБУРЛАКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
Багато, досхочу побурлакувати.
А коли набурлакувався, знайшов собі дівчину, бідну, як і він сам, та й оженився (з казки);
* Образно. Душа його зтужилася по близькій, рідній душі. Набурлакувалася, намерзлася в самотині, напилася гіркої долі (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)