набурлакуватися
НАБУРЛАКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Багато, досхочу побурлакувати.
А коли набурлакувався, знайшов собі дівчину, бідну, як і він сам, та й оженився (Казки Буковини.., 1968, 107);
*Образно. Душа його зтужилася по близькій, рідній душі. Набурлакувалася, намерзлася в самотині, напилася гіркої долі (Дор., Не повтори.., 1968, 127).
Словник української мови (СУМ-11)