набуток
НАБУ́ТОК, тку, ч.
Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію.
Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого – що узято в бою, те здобуто навіки! (С. Голованівський);
Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села, за панським чи його дозорного посіпаки замочком, ставали страховищем (Іван Ле);
Усіма своїми враженнями і духовними набутками я ділився насамперед з Катериною Іванівною (М. М. Тарновський);
// Те, що неподільно належить кому-небудь.
Література, музика, образотворче мистецтво, театр і кіно, всі скарбниці культури стали набутком широких мас трудящих (з газ.);
Поетичні неологізми А. Малишка не тільки виконують відповідні стилістичні функції у його ліриці, але й становлять певний набуток літературної мови, зокрема художнього її стилю (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)