Значення в інших словниках
-
набуток —
набу́ток іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
набуток —
див. багатство; вигода; надбання
Словник синонімів Вусика
-
набуток —
-тку, ч. Те, що набувають працею, затрачуючи силу та енергію. || Те, що неподільно належить кому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
набуток —
НАБУ́ТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого – що узято в бою, те здобуто навіки! (С.
Словник української мови у 20 томах
-
набуток —
Надмір, надлишок
Словник застарілих та маловживаних слів
-
набуток —
НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше.
Словник синонімів української мови
-
набуток —
Набу́ток, -тку, -ткові; -бутки, -тків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
набуток —
НАБУ́ТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого — що узято в бою, те здобуто навіки! (Голов.
Словник української мови в 11 томах
-
набуток —
Набуток, -тку м. 1) Благопріобрѣтенное имущество. 2) Служба сверхъ срока въ возмѣщеніе прогульныхъ дней.
Словник української мови Грінченка