набуток

Значення в інших словниках

1. набуток — набу́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. набуток — див. багатство; вигода; надбання Словник синонімів Вусика
3. набуток — -тку, ч. Те, що набувають працею, затрачуючи силу та енергію. || Те, що неподільно належить кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. набуток — НАБУ́ТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого – що узято в бою, те здобуто навіки! (С. Словник української мови у 20 томах
5. набуток — Надмір, надлишок Словник застарілих та маловживаних слів
6. набуток — НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
7. набуток — Набу́ток, -тку, -ткові; -бутки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. набуток — НАБУ́ТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого — що узято в бою, те здобуто навіки! (Голов. Словник української мови в 11 томах
9. набуток — Набуток, -тку м. 1) Благопріобрѣтенное имущество. 2) Служба сверхъ срока въ возмѣщеніе прогульныхъ дней. Словник української мови Грінченка