1. Словник синонімів української мови

набуток

НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше. Я опустив руку із дорогоцінним надбанням у кишеню, але випустити щипців із рук не мав сили (Ю. Збанацький); — Чому ви не опублікуєте своїх досягнень, чому ви не зробите їх надбанням людства і науки? (Ю. Смолич); Поїзд князя Вишневецького був схожий на якусь степову орду, що посовувалась у безмірні і безмежні степи, шукаючи собі нових земель та здобутку (І. Нечуй-Левицький); Багацько в нас було працівників пера, Та щось малі про те лишилися здобутки (П. Грабовський); По смерті батьковій не взявся (син) до купецтва, а мерщій кинувся прогулювати батьків набуток (П. Загребельний); Маємо у нього низку блискучих, яскравих творів — цінних придбань для літератури пролетарської революції (В. Еллан).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набуток — набу́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. набуток — НАБУТТЯ, див. НАДБАННЯ. Словник синонімів Караванського
  3. набуток — див. багатство; вигода; надбання Словник синонімів Вусика
  4. набуток — -тку, ч. Те, що набувають працею, затрачуючи силу та енергію. || Те, що неподільно належить кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. набуток — НАБУ́ТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого – що узято в бою, те здобуто навіки! (С. Словник української мови у 20 томах
  6. набуток — Надмір, надлишок Словник застарілих та маловживаних слів
  7. набуток — Набу́ток, -тку, -ткові; -бутки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. набуток — НАБУ́ТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого — що узято в бою, те здобуто навіки! (Голов. Словник української мови в 11 томах
  9. набуток — Набуток, -тку м. 1) Благопріобрѣтенное имущество. 2) Служба сверхъ срока въ возмѣщеніе прогульныхъ дней. Словник української мови Грінченка