набуток
НАБУ́ТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію.
Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого — що узято в бою, те здобуто навіки! (Голов., Поезії, 1955, 13);
Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села, за панським чи його дозорного посіпаки замочком, ставали страховищем (Ле, Наливайко, 1957, 6);
// То, що неподільно належить кому-небудь.
Література, музика, образотворче мистецтво, театр і кіно, всі скарбниці культури стали набутком широких мас трудящих (Літ. газ., 26. IX 1961, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набуток — набу́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- набуток — НАБУТТЯ, див. НАДБАННЯ. Словник синонімів Караванського
- набуток — див. багатство; вигода; надбання Словник синонімів Вусика
- набуток — -тку, ч. Те, що набувають працею, затрачуючи силу та енергію. || Те, що неподільно належить кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набуток — НАБУ́ТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого – що узято в бою, те здобуто навіки! (С. Словник української мови у 20 томах
- набуток — Надмір, надлишок Словник застарілих та маловживаних слів
- набуток — НАДБА́ННЯ (те, що хто-небудь здобув, придбав; про явище культури, науки і взагалі духовної сфери — те, що хто-небудь здобув, органічно засвоїв і що неподільно належить йому), ЗДОБУ́ТОК, НАБУ́ТОК, ПРИДБА́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
- набуток — Набу́ток, -тку, -ткові; -бутки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- набуток — Набуток, -тку м. 1) Благопріобрѣтенное имущество. 2) Служба сверхъ срока въ возмѣщеніе прогульныхъ дней. Словник української мови Грінченка