наввимашки
НАВВИ́МАШКИ, присл.
Поперемінно викидаючи вперед то одну, то другу витягнуту руку (про спосіб плавання).
Хлопці дивились і сміялись, а Карпо, як гуска, плавав і по-баб'ячи, і голічерева, і наввимашки (Панас Мирний);
Вони склали одяг під кущем і зайшли у воду. Ірина одразу ж пішла наввимашки, він [Василь Васильович] плив “по-собачому”, намагаючись не відстати (Ю. Мушкетик);
По глибокому озері їздять човном або роздягаються й пливуть наввимашки за лататтям (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)