навивати
НАВИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́ТИ, в'ю́, в'є́ш і НАВИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.
1. Намотувати, накручувати на що-небудь.
– Не знаю, – відповіла так само щиро, похитуючи головою. – Не знаю, – і чорну оксамитку навивала на палець, як жалібний перстень (Б. Лепкий);
З повісма виттягували “миканки”, розкладали їх на мокрій лавці і зволожені туго навивали довкола куделі (з наук.-попул. літ.);
Мендель приніс із магазину свіжу линву, її навинули на вал (І. Франко).
2. Наготовляти за допомогою сукання яку-небудь кількість чогось.
НАВИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., кого, що.
Називати.
Ви не чули? До вашого державного вуха не долетіло це слово? Їх навивали недоносками! Чуєте? (П. Загребельний);
Панський прикажчик Кузьма Роговий, якого в селі навивають осавулою, штовхнув чоботом ворота (із журн.);
Деякі історики навивали козаків не інакше, як зграї розбійників. Д. І. Яворницький в своїй лекції гнівно спростовував явно не об'єктивну характеристику козаків Півдня Росії (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)