1. Словник української мови у 20 томах

навивати

НАВИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́ТИ, в'ю́, в'є́ш і НАВИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.

1. Намотувати, накручувати на що-небудь.

– Не знаю, – відповіла так само щиро, похитуючи головою. – Не знаю, – і чорну оксамитку навивала на палець, як жалібний перстень (Б. Лепкий);

З повісма виттягували “миканки”, розкладали їх на мокрій лавці і зволожені туго навивали довкола куделі (з наук.-попул. літ.);

Мендель приніс із магазину свіжу линву, її навинули на вал (І. Франко).

2. Наготовляти за допомогою сукання яку-небудь кількість чогось.

НАВИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., кого, що.

Називати.

Ви не чули? До вашого державного вуха не долетіло це слово? Їх навивали недоносками! Чуєте? (П. Загребельний);

Панський прикажчик Кузьма Роговий, якого в селі навивають осавулою, штовхнув чоботом ворота (із журн.);

Деякі історики навивали козаків не інакше, як зграї розбійників. Д. І. Яворницький в своїй лекції гнівно спростовував явно не об'єктивну характеристику козаків Півдня Росії (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навивати — навива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. навивати — -аю, -аєш, недок., навити, -в'ю, -в'єш і навинути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Намотувати, накручувати на що-небудь. 2》 Наготовляти за допомогою сукання яку-небудь кількість чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навивати — НАМОТА́ТИ (мотаючи, обвити навколо чого-небудь), НАКРУТИ́ТИ, НАВЕРТІ́ТИ (НАВЕРНУ́ТИ), НАВИ́ТИ (НАВИ́НУТИ). — Недок.: мота́ти, намо́тувати, накру́чувати, наві́рчувати, навива́ти. Він розповів, як ще хлопцем.. Словник синонімів української мови
  4. навивати — НАВИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́ТИ, в’ю́, в’є́ш і НАВИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Намотувати, накручувати на що-небудь. А я, брате, рано устаю, Великі кужелі навиваю. Великі кужелі навиваю Та чужую скриню наповняю! (Укр. лір. Словник української мови в 11 томах
  5. навивати — Навива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. навину́ти, -ну́, -не́ш и навити, -в'ю́, -в'єш, гл. Навивать, навить, наматывать, намотать. Основа приготовлена, починає ткач навивати її на варстат. МУЕ. III. 20. В четвер моя мила рано встала, навинула кужелину, та й не пряла. Грин. III. 325. Словник української мови Грінченка