навиклий
НАВИ́КЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до нави́кнути.
Бояри ж, не навиклі до таких неприступних і карколомних доріг, пішли здовж валу (І. Франко);
Всі три висотні споруди викладають муляри спеціальної виучки, навиклі до сміливої праці (І. Волошин).
2. рідко, у знач. прикм. Який увійшов у звичку, звичний.
Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе (М. Коцюбинський);
// Який звик до чого-небудь.
Я волю панову іще раніше знав, Ніж він торкав мене дзвінкою острогою, Чи стишував ходу навиклою рукою (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)