навиклий

нави́клий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до навикнути.

2》 рідко. Який увійшов у звичку, став звичним.

|| Який звик до чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. навиклий — нави́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. навиклий — див. умілий  Словник синонімів Вусика
3. навиклий — НАВИ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до нави́кнути. Бояри ж, не навиклі до таких неприступних і карколомних доріг, пішли здовж валу (І. Франко); Всі три висотні споруди викладають муляри спеціальної виучки, навиклі до сміливої праці (І. Волошин).  Словник української мови у 20 томах
4. навиклий — ЗВИ́ЧНИЙ (який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку), ЗВИЧА́ЙНИЙ, ЗВИ́КЛИЙ, ЗВІ́СНИЙ розм., ПРИВИ́ЧНИЙ розм., СВІ́ЙСЬКИЙ розм., НАВИ́КЛИЙ рідко. Асистент.. почав подавати зі звичною точністю інструменти (О.  Словник синонімів української мови
5. навиклий — НАВИ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до нави́кнути. Бояри ж, не навиклі до таких неприступних і карколомних доріг, пішли здовж валу (Фр., VI, 1951, 17); Всі три висотні споруди викладають муляри спеціальної виучки, навиклі до сміливої праці (Вол.  Словник української мови в 11 томах