навперегін
НАВПЕРЕГІ́Н, присл., розм.
Те саме, що наперего́ни.
І його білі невтомні супутники [собаки] раптом зриваються, забігають наперед, мчать знову навперегін і поринають у хвилях запашного прибою (Л. Смілянський);
Аж з далекої Франції навперегін неслася дивізія (Іван Ле);
Зеленими долинами, Лугами і лісами, Мов ластівки, ми линемо, Навперегін з вітрами (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)