навперейми
НАВПЕРЕ́ЙМИ.
1. присл. Перетинаючи чий-небудь шлях, чиюсь дорогу, стежку і т. ін., виходячи назустріч.
– Бицю! бицю! – гукнув Грицько, схопившись, і майнув навздогінці. Івась... подрав навперейми (Панас Мирний);
Мов із гнізда чорний крук стрибнув їй назустріч. Навперейми руки розставляє (С. Васильченко);
Тимко зодяг картуз, крутнувся до дверей. Дівчина кинулась йому навперейми. Він відштовхнув її і вискочив надвір (Григорій Тютюнник);
Зненацька навперейми коневі кинувся якийсь старий, мало під копита не втрапив (Ю. Хорунжий).
2. присл., розм. Те саме, що наперебі́й.
А молоді панночки .. навперейми почали згадувати та декламувати уривочки з декадентських віршів (Дніпрова Чайка);
Там я і співаю, не раз навіть з полохливими пташками навперейми, любуючись власним голосом (О. Кобилянська);
Здивувалися всі, замилувалися роботою і навперейми вихваляли винахідника (З. Тулуб);
Євген, Радіон і Омелян навперейми почали оповідати, як було, Володько мовчить, а Хведот плаче (У. Самчук);
Замість того, щоб сміятися й глузувати, вони навперейми заспокоювали нас (В. Нестайко).
3. присл., розм. Те саме, що наперего́ни.
Гірка редька, та їдять, погано замужем, а навперейми біжать (приказка);
Почувалося, що він романтично закоханий у швидку їзду, ладен мчати з вітрами навперейми (В. Минко);
* Образно. Різноманітні здогадки й сумніви навперейми здіймались у його [чужинця] голові... (Олесь Досвітній);
Хвилі бігли навперейми, аж поки не обривались на свіжій стерні, але вітрові було до того байдуже: він перебігав обніжками назад до краю поля й знову гнав нові й нові (Б. Антоненко-Давидович);
Зривалися бігти навперейми осокори та дуби, й, збагнувши марність тих своїх замірів, зупинялися (Ю. Мушкетик).
4. у знач. прийм., з дав. в. Уживається при позначенні напрямку, що перетинає що-небудь, чийсь шлях.
Гиря підштовхнув Ларивона. Глухонімий вийшов, нахиливши голову, навперейми комісії. Вишкірив зуби. Грізно мушкнув (М. Куліш);
Дітлахи-пастушки з вереском вибігали навперейми машині (Ю. Смолич);
Трактори пішли уступом один за одним навперейми вогню (О. Гончар);
Вони вже майже добігли, аж раптом з кущів навперейми їм вискочив маленький щуплявий хлопчик в окулярах (В. Нестайко);
Мирович метушливо намагається вiдчинити люк над головою, але мовчазний дозиметрист кидається йому навперейми (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)