навперейми

НАВПЕРЕ́ЙМИ.

1. присл. Перетинаючи чий-небудь шлях, чиюсь дорогу, стежку і т. ін., виходячи назустріч.

– Бицю! бицю! – гукнув Грицько, схопившись, і майнув навздогінці. Івась... подрав навперейми (Панас Мирний);

Мов із гнізда чорний крук стрибнув їй назустріч. Навперейми руки розставляє (С. Васильченко);

Тимко зодяг картуз, крутнувся до дверей. Дівчина кинулась йому навперейми. Він відштовхнув її і вискочив надвір (Григорій Тютюнник);

Зненацька навперейми коневі кинувся якийсь старий, мало під копита не втрапив (Ю. Хорунжий).

2. присл., розм. Те саме, що наперебі́й.

А молоді панночки .. навперейми почали згадувати та декламувати уривочки з декадентських віршів (Дніпрова Чайка);

Там я і співаю, не раз навіть з полохливими пташками навперейми, любуючись власним голосом (О. Кобилянська);

Здивувалися всі, замилувалися роботою і навперейми вихваляли винахідника (З. Тулуб);

Євген, Радіон і Омелян навперейми почали оповідати, як було, Володько мовчить, а Хведот плаче (У. Самчук);

Замість того, щоб сміятися й глузувати, вони навперейми заспокоювали нас (В. Нестайко).

3. присл., розм. Те саме, що наперего́ни.

Гірка редька, та їдять, погано замужем, а навперейми біжать (приказка);

Почувалося, що він романтично закоханий у швидку їзду, ладен мчати з вітрами навперейми (В. Минко);

* Образно. Різноманітні здогадки й сумніви навперейми здіймались у його [чужинця] голові... (Олесь Досвітній);

Хвилі бігли навперейми, аж поки не обривались на свіжій стерні, але вітрові було до того байдуже: він перебігав обніжками назад до краю поля й знову гнав нові й нові (Б. Антоненко-Давидович);

Зривалися бігти навперейми осокори та дуби, й, збагнувши марність тих своїх замірів, зупинялися (Ю. Мушкетик).

4. у знач. прийм., з дав. в. Уживається при позначенні напрямку, що перетинає що-небудь, чийсь шлях.

Гиря підштовхнув Ларивона. Глухонімий вийшов, нахиливши голову, навперейми комісії. Вишкірив зуби. Грізно мушкнув (М. Куліш);

Дітлахи-пастушки з вереском вибігали навперейми машині (Ю. Смолич);

Трактори пішли уступом один за одним навперейми вогню (О. Гончар);

Вони вже майже добігли, аж раптом з кущів навперейми їм вискочив маленький щуплявий хлопчик в окулярах (В. Нестайко);

Мирович метушливо намагається вiдчинити люк над головою, але мовчазний дозиметрист кидається йому навперейми (В. Яворівський).