навперекір

НАВПЕРЕКІ́Р, присл., розм.

Те саме, що наперекі́р.

Та гнівом весь світ проти гадів цих [паліїв війни] дише, Все людство стає їм навперекір (В. Бичко);

– І все ж словом можна досягнути більше, ніж шаблею, – не здавався Курка, й не розпізнати, зі щирого переконання чи од ворохобства власної душі, од звички казати всім навперекір (Ю. Мушкетик);

Ту ж мить подушка злетіла, батько вихопився по груди. Віднедавна він чути не міг, щоб хтось ішов йому навперекір (Г. Колісник);

Славлю мудрих я, що сміло йдуть життю навперекір. Так мою ж послухай повість і словам моїм повір! (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).