навперейми

НАВВИ́ПЕРЕДКИ (намагаючись перегнати один одного в бігу, плаванні і т. ін.), НАПЕРЕГО́НИ (НАВПЕРЕГО́НИ), НАВПЕРЕГІ́Н розм., ВПЕРЕГІ́Н (УПЕРЕГІ́Н) розм., НАВЗА́ВОДИ розм., НАВПЕРЕ́ЙМИ розм. Ми падаємо, як стиглі яблука, на землю й біжимо наввипередки на глинища (П. Панч); — Як хочете, хазяїне, а бігати навперегони я не стану (А. Шиян); Мов ластівки, ми линемо Навперегін З вітрами (В. Бичко); Почувалося, що він романтично закоханий у швидку їзду, ладен мчати з вітрами навперейми (В. Минко).

НАВПЕРЕ́ЙМИ присл. і в знач. прийм., НАПЕРЕРІ́З, НАВПЕРЕХРЕ́СТ розм. (при дієсловах руху: приблизно перпендикулярно перетинаючи лінію руху кого-, чого-небудь). Навперейми льодом мчали вже гусари пана ротмістра Гулевича (Я. Качура); Кармелюк схопив дерев'яні відра і пішов навперейми Діброві (В. Кучер); Гуменний гріб напереріз, беззвучно розколюючи веслом тонку блакить чистого неба, відображеного у воді (О. Гончар); Таїр та Іса хвацько вилетіли напереріз машині (Т. Масенко); Так один одному навстріч, навперехрест і поруч ідуть вони (поїзди) і день, і ніч, в зимову, в літню пору (Н. Забіла).

НАПЕРЕБІ́Й (НАВПЕРЕБІ́Й) (перебиваючи один одного, намагаючись зробити щось першим), НАВПЕРЕБИ́ВКИ розм., НАВПЕРЕ́ЙМИ розм. — А що, скажи, ти сам це написав? — Авжеж, що сам! — одразу загукали Наперебій мої товариші (Л. Первомайський); Діти веселою юрбою біжать назустріч, навперебій вітаються, запрошують у класи (О. Гончар); Не було меж дитячій радості. До брудної одежі тислися діти, обіймаючи батька, навперебивки розповідали йому про всі новини свого життя (А. Шиян); Коники один перед другим навперейми сюрчали... (Панас Мирний). — Пор. 2. навви́передки.