навперемінно
НАВПЕРЕМІ́ННО.
Присл. до навперемі́нний.
Бійці довбали навперемінно, лупаючи стіну все глибше (О. Гончар);
Яків Брус, на прізвисько Ява, за тридцять повоєнних літ обійшов навперемінно кілька різних посад: то бригадирував, то заступав голову колгоспу, то “брав у руки” ферму (Григір Тютюнник);
Братові й сестрі, поєднаним між собою таємничим духовним зв'язком, здалося водночас, немов із лона цих хвиль, навперемінно то чорних, то блискучих, почувся якийсь голос (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
У серці жаби є три камери: шлуночок і два передсердя. Навперемінно скорочуються то обидва передсердя, то шлуночок (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)