навспинячки
НАВСПИ́НЯЧКИ, присл., діал.
Навшпиньках.
Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тії тиші, що панувала у хаті; як на те ж – солома шелестіла, аж лущала (Панас Мирний);
Старшина, високий, гладкий чоловік, виходить з гурту, тихо, навспинячки, щоб не грюкати великими чобітьми (Леся Українка);
Якiсь люди йшли улицею, поставали навспинячки, дивляться (А. Тесленко);
Манюня тепер уже мовчки навспинячки побігла до матері (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)