навтикати
НАВТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., чого, розм.
Ввіткнути в щось велику кількість чого-небудь.
Еймунд порадив нарубати зеленого гілля й навтикати в городські вали, щоб не дати печенізьким стрілам залітати в Київ (П. Загребельний);
Тiльки в сiно квiточок багато навтикали штучних, що їх зi студiї привезли (О. Гончар);
Розгрібаючи попіл, дідько навтикав на колишній призьбі соняшникового насіння та квасолин, соняшники невдовзі вигнало до самісінької стріхи, квасоля густо вилася по сохах та соняшниках, ткучи зелені стіни хижки (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)