навусся

НАВУ́ССЯ, я, с., збірн.

Вуса, які ледь пробиваються.

Дарма, що був молодиком безвусим. Ніхто з його молитви не сміявся: Бо серед братії в своїм навуссі русім В стоянні був рівен монахам довговусим (П. Куліш);

Коли б у Гриця вибилось навусся І Чураївна стала на порі, то полюбилась хлопцеві Маруся, – могли б лише радіти матері (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. навусся — -я, с. Юнацький пушок над верхньою губою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. навусся — Навусся, -ся с. Едва пробивающіеся усы. Дарма, що був молодиком безвусим, ніхто з його молитви не сміявся, бо серед братиї, з своїм навуссям русим, в стоянні був рівен монахам довговусим. К. МБ. II. 132.  Словник української мови Грінченка