навхрест
НА́ВХРЕСТ, присл.
Хрестоподібно, хрест-навхрест.
Вони [двері] були чорні від вогкості і перековані навхрест двома залізними грубими штабами (І. Франко);
Звуть мене поеми, де не хвилюють душу спомини, Де всі інтереси й заміри перетнулися навхрест (М. Семенко);
Дівчинка несла книжки й зошити, перев'язані навхрест мотузком (О. Донченко);
Між осик білих по траві стежки навхрест переплутались (А. Головко);
Вони поцілувалися тричі навхрест, як це діяли одвіку діди й пращури перед розлукою (О. Бердник);
Кривобока хата, в якій уже не раз забивалися навхрест двері, відчинялася перед ним (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)