навшпинячки
НАВШПИ́НЯЧКИ, присл., розм.
Те саме, що навшпи́ньки.
На швидкій ході він ніби підскакував наперемінку на кожній нозі, неначе ступав навшпинячки (І. Нечуй-Левицький);
Вона тихо, навшпинячки, пішла до дверей і прислухалась (Б. Грінченко);
[Феофанський:] (вбігає, але, примітивши пару, навшпинячки виходить за двері й кричить). Можна? (Є. Кротевич);
Задні аж навшпинячки ставали, щоб заглянути в середину кола, – там, забувши все на світі й навіть самого себе, одбивав танця Семен Барабаш (Л. Смілянський);
Марія при тому намагалася ходити навшпинячки й не грюкати дверима (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)