навшпиньки
НАВШПИ́НЬКИ, присл.
1. з дієсл. стати, підвестися, звестися і т. ін. На кінчики пальців ніг.
Литка закрутив ганчірку і підвівшись навшпиньки, заткнув її під товсту солом'яну стріху (Г. Епік);
Зазирав [Санько] крізь щілину в коридор, приноровлюючись – стаючи навшпиньки або присідаючи, – щоб щось вгледіти (І. Багряний);
Андрій хотів був понад головами розгледіти, хто ж то завітав до самісінької передньої лінії наступаючих військ, аж звівся навшпиньки. Та дарма – гурт був щільний (Ю. Бедзик);
Глухо падали яблука та груші, й заливалися, аж навшпиньки ставали, цвіркуни; текла волога від рік, і плескав там весельцем рибалка (Валерій Шевчук);
Здійнявшись навшпиньки, зриває великі червоні яблука і кладе їх собі до хустки (Ю. Андрухович);
* Образно. Плескали в зелені долоні каштани, тополі спиналися навшпиньки – котра вища (Ю. Мушкетик).
2. з дієсл. стояти та дієсл. на означення руху. Те саме, що навшпи́ньках.
Із садка вийшла дівка. Побачивши, що дід Касян тяжко замисливсь, підбігла навшпиньки (М. Куліш);
Вона [Оксанка] радісно підстрибує, вищить, склада губи трубочкою і тягнеться навшпиньки, щоб поцілувати свою .. маму (І. Рябокляч);
Він виразно побачив, що вдосвіта повертається до своєї хатини, входить навшпиньки у теплу-теплу світлицю... (В. Чемерис);
Микола постояв над синовим лiжком, зiтхнув i навшпиньки вийшов з кiмнати (В. Яворівський);
* Образно. До вікна Навшпиньки підійшло, І заясніла далина (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)