навшпиньках
НАВШПИ́НЬКАХ, присл.
На кінчиках пальців ніг.
Засміявся [Семен], підстрибнув і тихенько, навшпиньках почав витанцьовувати (С. Васильченко);
На крок від ліжка старий зупинився. Важко дихав. Втомила його, певно, хода навшпиньках (Ірина Вільде);
Чути було, як навшпиньках пройшов [Богдан] біля маминого ліжка й обережно влігся на рипучий тапчан (Р. Іваничук);
Тільки навшпиньках треба ступати, щоб не злякати у лісі луну, не потривожити страх волохатий, не обірвати срібну струну (П. Мовчан);
В дощi вдягаються тополi, I квiтiв жовто-синя повiнь бiжить навшпиньках до Днiпра (М. Вінграновський);
* Образно. Ніч упала раптово .. Смугасті таємничі тіні блукали галявиною нишком, навшпиньках (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)