навіритися
НАВІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал.
Набриднути.
Хоч скажи мені, мій милий, чому не буваєш: чи навірилась тобі я, чи вже іншу маєш? (Уляна Кравченко);
– Тебе не переслухаєш. – А хіба навірилася? – Чого б ти навірилася? Якби не схотів слухати, то пішов би та й ліг спати (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)