навіть
НА́ВІТЬ, част., підсил.
Уживається для виділення, підкреслення значення того слова або словосполучення, до якого стосуються.
Місяця нема, не народився. В степу тихо, сніг не виблискує, не грає, а лежить мертвою лавою, холодною і страшною навіть (М. Грушевський);
Становище зовсім несподівано стало досить напруженим і навіть загрозливим (Б. Антоненко-Давидович);
Здалося навіть, що й ця жінка, яка тільки-но допитувала його крижаним своїм голосом (О. Гончар);
Вона [Ярина] була істотою такої щедрості й глибини, про які він навіть не міг підозрювати (О. Бердник);
// у знач. спол. Приєднує члени речення або речення з додатковим відтінком несподіваності.
Марина не слухала батька, навіть не глянула на нього, а ще дужче заголосила (Панас Мирний);
Від людського життя і навіть від життя цілих поколінь людей залишається на землі тільки прекрасне (О. Довженко);
Б'є вся артилерія, навіть зенітна (І. Нехода);
Незнайомець підвів голову. Очі дивилися приязно, навіть радісно (І. Росоховатський).
Словник української мови (СУМ-20)