нав'ючуватися

НАВ'Ю́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАВ'Ю́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Навантажуватися поклажею, в'юками.

Грищенко зводить Миколу на ноги. – Нав'ючуйся на мої плечі, та й поповземо. Що ти, що плита – одне й те ж! (Є. Доломан);

– Хлопці набили тим усім повен рюкзак. Так нав'ючились, як верблюди, і вийшли на вулицю (І. Багряний);

Солдат нав'ючився, як кінь.

2. тільки недок. Пас. до нав'ю́чувати.

На запасному коні нав'ючилося відібране у нападників добро (із журн.);

Для далекої дороги верблюди нав'ючувалися заздалегідь (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)