нагальний
НАГА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який вимагає швидкого виконання, розв'язання і т. ін., якого не можна відкласти; терміновий, невідкладний, негайний.
[Антей:] Чом не сядеш? [Хілон:] Маю справу... [Антей:] Аж сісти ніколи, таку нагальну? (Леся Українка);
– У мене нагальна телеграма в Москву (В. Самійленко);
Він відчував себе втягнутим у звичайну туристичну подорож з авантюрним ухилом, яка відірвала його від нагальної роботі на фермі (Д. Білий);
Тут слуга ввійшов до мене, справи маючи нагальні (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
2. Життєво необхідний, вкрай потрібний; настійний.
Чи така вже була нагальна потреба витрачати на дорогу цілий місяць, щоб пробути в санаторію лише два тижні? (М. Руденко);
Стрибати з літака нагальної потреби не було (І. Карпа);
Винаходи народжуються не тому, що комусь прийшла в голову геніальна думка, а через нагальну суспільну необхідність (з публіц. літ.);
Як завше, слова Олеся Гончара – неквапливі, неголосні, але продиктовані голосом совісті, наповнені роздумами важливими і нагальними (з наук.-попул. літ.).
3. розм. Раптовий, несподіваний.
За вікном почулось тривожне бухкотіння тулумбасів. – Що там таке нагальне трапилось? – спитав суворо Чепіга (С. Добровольський);
Почувши крізь відчинене вікно нагальну стрілянину біля мосту, він підняв по тривозі увесь свій гарнізон (Іван Ле);
Доля поставила на пробу мою чесноту і я, на превеликий мій сором, тої проби не видержав. Не жду я собі за те іншої одплати, як нагальної смерті (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
4. діал. Бурхливий, поривчастий, стрімкий, швидкий і т. ін.
Нехай зачепить [Максима Гримача] хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний; дощенту викорчує (Марко Вовчок);
Воно весною завжди буває вітер, але такого прудкого, такого нагального щось не пам'ятається (У. Самчук);
Китлів справді був недалеко – якихось чотири-п'ять кілометрів. Нагальним маршем Михайло дійде туди і за півгодини (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)