1. Словник української мови у 20 томах

нагальний

НАГА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який вимагає швидкого виконання, розв'язання і т. ін., якого не можна відкласти; терміновий, невідкладний, негайний.

[Антей:] Чом не сядеш? [Хілон:] Маю справу... [Антей:] Аж сісти ніколи, таку нагальну? (Леся Українка);

– У мене нагальна телеграма в Москву (В. Самійленко);

Він відчував себе втягнутим у звичайну туристичну подорож з авантюрним ухилом, яка відірвала його від нагальної роботі на фермі (Д. Білий);

Тут слуга ввійшов до мене, справи маючи нагальні (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).

2. Життєво необхідний, вкрай потрібний; настійний.

Чи така вже була нагальна потреба витрачати на дорогу цілий місяць, щоб пробути в санаторію лише два тижні? (М. Руденко);

Стрибати з літака нагальної потреби не було (І. Карпа);

Винаходи народжуються не тому, що комусь прийшла в голову геніальна думка, а через нагальну суспільну необхідність (з публіц. літ.);

Як завше, слова Олеся Гончара – неквапливі, неголосні, але продиктовані голосом совісті, наповнені роздумами важливими і нагальними (з наук.-попул. літ.).

3. розм. Раптовий, несподіваний.

За вікном почулось тривожне бухкотіння тулумбасів. – Що там таке нагальне трапилось? – спитав суворо Чепіга (С. Добровольський);

Почувши крізь відчинене вікно нагальну стрілянину біля мосту, він підняв по тривозі увесь свій гарнізон (Іван Ле);

Доля поставила на пробу мою чесноту і я, на превеликий мій сором, тої проби не видержав. Не жду я собі за те іншої одплати, як нагальної смерті (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

4. діал. Бурхливий, поривчастий, стрімкий, швидкий і т. ін.

Нехай зачепить [Максима Гримача] хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний; дощенту викорчує (Марко Вовчок);

Воно весною завжди буває вітер, але такого прудкого, такого нагального щось не пам'ятається (У. Самчук);

Китлів справді був недалеко – якихось чотири-п'ять кілометрів. Нагальним маршем Михайло дійде туди і за півгодини (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагальний — (який дуже потрібний) настійний, доконечний, конечний, (у вчинках) наполегливий. Словник синонімів Полюги
  2. нагальний — нага́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. нагальний — (- справу) терміновий, негайний, невідкладний; (- потребу) пекучий, конечний, доконечний, пильний, дуже потрібний, настійний; (- смерть) наглий, раптовий, несподіваний; Р. навальний; зст. нагайний. Словник синонімів Караванського
  4. нагальний — [нагал'нией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. нагальний — -а, -е. 1》 Якого не можна відкласти; терміновий, негайний. 2》 Життєво необхідний, дуже потрібний; настійний, пекучий. 3》 заст. Раптовий, несподіваний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нагальний — НАСТІ́ЙНИЙ (про потребу, необхідність і т. ін. — дуже потрібний, життєво необхідний), НАГА́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КРА́ЙНІЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, НАСУ́ЩНИЙ книжн., ПЕКУ́ЧИЙ підсил.; ПИ́ЛЬНИЙ (про прохання, потребу і т. ін.). Словник синонімів української мови
  7. нагальний — Нага́йний і нага́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нагальний — НАГА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Якого не можна відкласти; терміновий, негайний. [Руфін:] Дивно, невже й ся справа теж така нагальна? (Л. Укр., II, 1951, 414); На пилорамі.. тривала нагальна робота (Чорн., Визвол. земля, 1959, 134). Словник української мови в 11 томах
  9. нагальний — Нагальний, -а, -е 1) Спѣшный. Нагальна робота. 2) Внезапный. Нагальна смерть. Як хмара на нас іспала (лихо нагальне). Ном. № 2096. 3) Бурный, порывистый. Нагальний вітер. Словник української мови Грінченка