1. Словник української мови в 11 томах

нагальний

НАГА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Якого не можна відкласти; терміновий, негайний.

[Руфін:] Дивно, невже й ся справа теж така нагальна? (Л. Укр., II, 1951, 414);

На пилорамі.. тривала нагальна робота (Чорн., Визвол. земля, 1959, 134).

2. Життєво необхідний, дуже потрібний; настійний, пекучий.

Несподівано маю нагальну потребу доступитися до якогось київського банку за кредитом і хочу Вас прохати допомогти в цій справі (Сам., II, 1958, 473);

Зеленський справді не любив сидіти в своєму "кабінеті" і заходив туди тільки в разі нагальної потреби (Собко, Біле полум’я, 1952, 257).

3. заст. Раптовий, несподіваний.

Патер став на-правду побоюватись сонячного удару або якої-небудь нагальної слабості (Фр., II, 1950, 197);

Нагальна смерть.

4. діал. Бурхливий, поривчастий, стрімкий.

Нехай зачепить [Максима Гримача] хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний; дощенту викорчує (Вовчок, І, 1955, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагальний — (який дуже потрібний) настійний, доконечний, конечний, (у вчинках) наполегливий. Словник синонімів Полюги
  2. нагальний — нага́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. нагальний — (- справу) терміновий, негайний, невідкладний; (- потребу) пекучий, конечний, доконечний, пильний, дуже потрібний, настійний; (- смерть) наглий, раптовий, несподіваний; Р. навальний; зст. нагайний. Словник синонімів Караванського
  4. нагальний — [нагал'нией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. нагальний — -а, -е. 1》 Якого не можна відкласти; терміновий, негайний. 2》 Життєво необхідний, дуже потрібний; настійний, пекучий. 3》 заст. Раптовий, несподіваний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нагальний — НАГА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який вимагає швидкого виконання, розв'язання і т. ін., якого не можна відкласти; терміновий, невідкладний, негайний. [Антей:] Чом не сядеш? [Хілон:] Маю справу... [Антей:] Аж сісти ніколи, таку нагальну?... Словник української мови у 20 томах
  7. нагальний — НАСТІ́ЙНИЙ (про потребу, необхідність і т. ін. — дуже потрібний, життєво необхідний), НАГА́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КРА́ЙНІЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, НАСУ́ЩНИЙ книжн., ПЕКУ́ЧИЙ підсил.; ПИ́ЛЬНИЙ (про прохання, потребу і т. ін.). Словник синонімів української мови
  8. нагальний — Нага́йний і нага́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. нагальний — Нагальний, -а, -е 1) Спѣшный. Нагальна робота. 2) Внезапный. Нагальна смерть. Як хмара на нас іспала (лихо нагальне). Ном. № 2096. 3) Бурный, порывистый. Нагальний вітер. Словник української мови Грінченка