нагороїжитися
НАГОРОЇ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, розм.
Док. до горої́житися.
Обстановка може ще більше заставити її [Оксану] заховатись в собі і нагороїжитись проти всіх (Леся Українка);
Богдан одразу нагороїжився: – На яке ви зло натякаєте? – О, ви одразу ж на дибки! (М. Стельмах);
В нього [Антона] кроки широкі, кожушанка нарозпашку, вуса нагороїжились... (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)