нагострений
НАГО́СТРЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нагостри́ти.
Мідну велику сокиру дала [німфа], до рук відповідну, З лезом, обабіч нагостреним добре й насадженим міцно На топорище (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// у знач. прикм.
Старі слова говорить Ґудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (М. Коцюбинський);
В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Григорій Тютюнник);
* Образно. Тут жив .. комірник. Він знав, звичайно, хто я, Бо вже нагострений язик Був у цього “героя”... (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)