нагострений

НАГО́СТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагостри́ти;

// У знач. прикм.

Старі слова говорить Гудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (Коцюб., II, 1955, 55);

В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Тют., Вир, 1960, 271);

*Образно. Тут жив колгоспний комірник. Він знав, звичайно, хто я, Бо вже нагострений язик Був у цього "героя"… (Воскр., З перцем!, 1957, 329).

Значення в інших словниках

1. нагострений — наго́стрений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нагострений — див. гострий  Словник синонімів Вусика
3. нагострений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагострити. || нагострено, безос. присудк. сл. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нагострений — НАГО́СТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нагостри́ти. Мідну велику сокиру дала [німфа], до рук відповідну, З лезом, обабіч нагостреним добре й насадженим міцно На топорище (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах