нагострювати
НАГО́СТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., що.
Робити що-небудь гострим за допомогою точіння, клепання.
Клепала [мати] косу, нагострювала її (В. Минко);
Нагострили сокири дзвінкі ми, – То ж і бритва не завжди така (М. Рильський);
Вона випила молока, нагострила сапку й пішла обгортати картоплю (О. Донченко);
* Образно. В слово думи уложи. Нагостри їх, мов ножі, І тоді пускай їх сміло, – Стане слово те за діло (Микола Чернявський).
◇ Гостри́ти (виго́стрювати, рідше точи́ти, наго́стрювати і т. ін.) / ви́гострити (нагостри́ти) ніж (меч, соки́ру і т. ін.) див. гостри́ти;
Гостри́ти / нагостри́ти перо́ див. гостри́ти;
Гостри́ти / нагостри́ти язи́к (язика́, язики́) див. гостри́ти;
(1) Нагостри́ти слух – приготуватися з напруженою увагою й інтересом слухати; уважно прислухатися; Насторо́жувати (нашоро́шувати, наго́стрювати, насторо́чувати і т. ін.) / насторо́жити (нашоро́шити нагостри́ти, насторо́чити і т. ін.) ву́ха див. насторо́жувати.
Словник української мови (СУМ-20)