нагота
НАГОТА́, и, ж.
Голе тіло або вигляд, стан голого тіла; голизна.
Наготи Старої нічим одягти І витопить зимою хату (Т. Шевченко);
Понурив голову в землю отаман, соромлячись наготи своєї перед своїми ж козаками (О. Довженко);
Одіссей богосвітлий .. З листям зеленим, щоб тіла прикрить наготу соромітну (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
○ (1) До наготи́, у знач. присл. – догола.
І тільки-но разоблачився до наготи.., як на вулиці, коло самого вікна – ба-бах! (Яків Баш).
◇ (2) У всій [свої́й, його́ і т. ін.] наготі́ – без прикрас, у справжньому вигляді; таким, як є.
Факт бунту [селян] .. став перед уявою слухачів у всій наготі (І. Франко);
Художник стикається з дійсністю у всій її наготі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)