надвереджати
НАДВЕРЕДЖА́ТИ, аю, аєш і НАДВЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що, розм.
1. Знесилювати, виснажувати фізично.
Надвередити коня.
2. кого, перен. Дуже хвилювати, вражати кого-небудь.
Потерпілий швидко оглянувся, помітив хлопчаків і приставив приклад до плеча. Куля просвистіла над стриженими головами і ні в кого не влучила, тільки Остапове серце надвередила назавжди (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)