надводити
НАДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. надві́в, надвела́, ло́; док., кого, розм.
Трохи проводити кого-небудь кудись, до якогось місця.
Поцілувала [Мартоха] пані в руку за лікарство [ліки] і відпровадила її за ворота, ще й надвела трохи вулицею, для пошани (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)