надводити —
-джу, -диш, недок., надвести, -еду, -едеш; мин. ч. надвів, надвела, надвело; док., перех., розм. Проводити, доводити до якого-небудь місця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
надводити —
НАДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. надві́в, надвела́, ло́; док., кого, розм. Трохи проводити кого-небудь кудись, до якогось місця. Поцілувала [Мартоха] пані в руку за лікарство [ліки] і відпровадила її за ворота, ще й надвела трохи вулицею, для пошани (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
надводити —
ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ) (іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним), ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДЖУВАТИ (ПРОВА́ДЖУВАТИ) рідше, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИРЯДЖА́ТИ (у дорогу, в гості, в похід); ВІДВО́ДИТИ, НАДВО́ДИТИ розм.
Словник синонімів української мови
надводити —
НАДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. надві́в, надвела́, ло́; док., перех., розм. Проводити, доводити до якого-небудь місця. Поцілувала [Мартоха] пані в руку за лікарство [ліки] і відпровадила її за ворота, ще й надвела трохи вулицею, для пошани (Л. Укр., III, 1952, 636).
Словник української мови в 11 томах