надибати

НАДИ́БАТИ див. надиба́ти.

НАДИБА́ТИ, а́ю, а́єш і НАДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. кого, що. Зустрічати на шляху, по дорозі кого-, що-небудь.

Іде козак дорогою. Дівку надибає (С. Руданський);

Він оглядався по дорозі, чи не можна б до когось прилучитися, але нікого такого не надибував (Н. Кобринська);

А вона все йде та йде. Нарешті, надибала якусь високу-високу хату без вікон і без дверей (І. Цюпа);

* Образно. Ходив собі Вовчик-братик по лісі, ходив, та й надибала його тяжкая пригода (І. Франко).

2. кого, що і без дод. Знаходити або виявляти кого-, що-небудь десь; відшукувати.

На стіні надибую портрет господаря, мальований олівцем (Іван Ле);

Лиха доля й під землею надибає (Номис);

Уся чайхана .. за годину знала, що Ахмет-мурза нині по обіді, оглядаючи свої бавовникові дачі, що за луками, надибав під скелями чужинця (Олесь Досвітній);

// на кого – що. Випадково натрапляти, натикатися на кого-, що-небудь.

Тоня, заглибившись в ті простори далеко, надибує часом лише на міцні укриття у землі та на сліди клумб біля командного пункту (О. Гончар);

Ходили хлопці Огнивка за ріку Шкловку, надибали там на козаків. Прийняли їх, як побратимів. Частували, розпитували (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. надибати — нади́бати дієслово доконаного виду надиба́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надибати — I над`ибатидив. надибати. II надиб`ати-аю, -аєш і надибувати, -ую, -уєш, недок., надибати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех.Зустрічати на шляху, дорогою кого-, що-небудь. 2》 перех. Знаходити, виявляти кого-, що-небудь; відшукувати. || неперех., на кого – що. Випадково наражатися на щось: натрапляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надибати — Аю, -аєш, док. 1. (що?) Знайти. Надибати давно загублену рукавичку. 2. (кого?) Зустрітися. А потім нам здається, що це заслуга нувака, котрого ми випадково надибали в дешевій кнайпі (І. Сова).  Словник сучасного українського сленгу
4. надибати — ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. надибати — НАДИ́БАТИ див. надиба́ти. НАДИБА́ТИ, а́ю, а́єш і НАДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Зустрічати на шляху, по дорозі кого-, що-небудь. Іде козак дорогою. Дівку надибає (Рудан., Тв.  Словник української мови в 11 томах
6. надибати — Надибати, -баю, -єш гл. Найти, встрѣтить. Лихая доля й під землею надибає. Ном. № 1728. Гей їхав козак з України, надибав дівчину край долини. Лукаш. 120.  Словник української мови Грінченка