надибати

I над`ибатидив. надибати.

II надиб`ати-аю, -аєш і надибувати, -ую, -уєш, недок., надибати, -аю, -аєш, док., розм.

1》 перех.Зустрічати на шляху, дорогою кого-, що-небудь.

2》 перех. Знаходити, виявляти кого-, що-небудь; відшукувати.

|| неперех., на кого – що. Випадково наражатися на щось: натрапляти.

Значення в інших словниках

1. надибати — нади́бати дієслово доконаного виду надиба́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надибати — НАДИ́БАТИ див. надиба́ти. НАДИБА́ТИ, а́ю, а́єш і НАДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. кого, що. Зустрічати на шляху, по дорозі кого-, що-небудь. Іде козак дорогою. Дівку надибає (С.  Словник української мови у 20 томах
3. надибати — Аю, -аєш, док. 1. (що?) Знайти. Надибати давно загублену рукавичку. 2. (кого?) Зустрітися. А потім нам здається, що це заслуга нувака, котрого ми випадково надибали в дешевій кнайпі (І. Сова).  Словник сучасного українського сленгу
4. надибати — ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. надибати — НАДИ́БАТИ див. надиба́ти. НАДИБА́ТИ, а́ю, а́єш і НАДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Зустрічати на шляху, по дорозі кого-, що-небудь. Іде козак дорогою. Дівку надибає (Рудан., Тв.  Словник української мови в 11 томах
6. надибати — Надибати, -баю, -єш гл. Найти, встрѣтить. Лихая доля й під землею надибає. Ном. № 1728. Гей їхав козак з України, надибав дівчину край долини. Лукаш. 120.  Словник української мови Грінченка