надломлюватися
НАДЛО́МЛЮВАТИСЯ, юється, недок., НАДЛОМИ́ТИСЯ, ло́миться; мн. надло́мляться; док.
1. Не зовсім, не до кінця відломлюватися.
На пшеницях іржасті захворювання дуже поширені і завдають посівам значної шкоди. Уражене листя швидко відмирає, а стебла надломлюються і полягають (з наук. літ.);
* Образно. Руки його надломлюються в ліктях, і обважніле тіло незручно, через ліве плече, падає на спину (П. Колесник).
2. перен. Виснажуватися, втрачати душевні, фізичні сили.
Мар'яна, надломлюючись в бігу, впала біля хреста, вхопилась за одежу дитини, витягла її [з кринички] і притулила до себе (М. Стельмах);
В недолях сила надломилась (Я. Щоголів).
Словник української мови (СУМ-20)