надломлювати

НАДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. надло́млять; док., що.

1. Зламувати не зовсім, не до кінця.

Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Марко Вовчок);

// Відломлювати трохи, частину від чого-небудь.

Хтось із партизанів узяв кочергу, надломив – вийшов костур (І. Микитенко).

2. перен. Ослаблювати, підривати душевні й фізичні сили.

Глибокі морщини на чолі свідчили ясно, що нещастя надломило того колись сильного і сміливого чоловіка (І. Франко);

Кілька місяців переховування по очеретах і нетрях надломили вже його молоде здоров'я (Іван Ле);

Отаман вже й рушити з місця не міг – Його надломила чарчина остання (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. надломлювати — надло́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надломлювати — -юю, -юєш, недок., надломити, -ломлю, -ломиш; мн. надломлять; док., перех. 1》 Зламувати не зовсім, не до кінця. || Відломлювати трохи, частину від чого-небудь. 2》 перен. Ослаблювати, підривати душевні й фізичні сили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надломлювати — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев.  Словник синонімів української мови
4. надломлювати — Надло́млювати, -ло́млюю, -ло́млюєш; надломи́ти, -млю́, -ло́миш, -млять = надла́мувати, надлама́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. надломлювати — НАДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. надло́млять; док., перех. 1. Зламувати не зовсім, не до кінця. Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Вовчок, VI, 1956, 226)...  Словник української мови в 11 томах