надломлювати

Надло́млювати, -ло́млюю, -ло́млюєш; надломи́ти, -млю́, -ло́миш, -млять = надла́мувати, надлама́ти

Значення в інших словниках

1. надломлювати — надло́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надломлювати — -юю, -юєш, недок., надломити, -ломлю, -ломиш; мн. надломлять; док., перех. 1》 Зламувати не зовсім, не до кінця. || Відломлювати трохи, частину від чого-небудь. 2》 перен. Ослаблювати, підривати душевні й фізичні сили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надломлювати — НАДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. надло́млять; док., що. 1. Зламувати не зовсім, не до кінця. Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Марко Вовчок); // Відломлювати трохи...  Словник української мови у 20 томах
4. надломлювати — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев.  Словник синонімів української мови
5. надломлювати — НАДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. надло́млять; док., перех. 1. Зламувати не зовсім, не до кінця. Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Вовчок, VI, 1956, 226)...  Словник української мови в 11 томах