надміру
НАДМІ́РУ, присл.
Надзвичайно, дуже, занадто.
В мене почав псуватися характер. Я зробився нервовим і надміру вразливим (О. Довженко);
Воронцов сидів на стільці, а вродлива, надміру серйозна фельдшерка з санітарної роти робила йому перев'язку (О. Гончар);
// Понад міру.
Юра ніколи не пив надміру, навіть загалом рідко вживав горілки (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)