надолобень
НА́ДОЛОБЕНЬ, бня, ч.
1. Те саме, що на́довба.
2. перен., лайл. Нерозумна, безтолкова людина; бовдур, телепень.
– Це я, діду! – обізвалась Ліда. – Га, га? Це ти? А я думав, знову той Шульженків надолобень ходить... (Я. Качура);
– Цікаво... – проронив фельдшер, щоб не стояти надолобнем, коли людина йому розповідає з таким натхненням (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)