надолобень
НАДОЛОБЕНЬ, бня, ч.
1. Те саме, що надовба.
2. перен., лайл. Про нерозумну, безтолкову людину; бовдур, телепень.
— Це я, діду! — обізвалась Ліда. — Га, га? Це ти? А я думав, знову той Шульженків надолобень ходить… (Кач., Вибр., 1958, 260);
— Цікаво… — пророчив фельдшер, щоб не стояти надолобнем, коли людина йому розповідає з таким натхненням (Ле, Ю. Кудря, 1956, 333).
Словник української мови (СУМ-11)