надприродний

НАДПРИРО́ДНИЙ, а, е.

1. Якого не можна пояснити природним шляхом; не підлеглий законам природи.

Івась був тендітне створіння, що трималося на ногах тільки завдяки якійсь надприродній силі (Олесь Досвітній);

Долгов ніколи досі не бачив справжнього поета або художника, і з дитинства йому здавалося, що це істоти майже надприродні, щось на зразок пророків або ясновидців (З. Тулуб);

// у знач. ім. надприро́дне, ного, с. Те, що існує поза реальним світом.

Важливим є наукове обґрунтування неспроможності, всякої віри в надприродне (з газ.).

2. Який перевищує звичайну міру, норму, звичайний ступінь вияву чого-небудь; незвичайний.

Очі з ям глибоких Блищали острим надприродним блиском, Раз в раз десь гублячись в далечині (І. Франко);

З усіх існуючих у природі звуків бомба увібрала все найстрашніше, найтрагічніше, щоб на цілі покоління отруїти слух людини диким надприродним виттям жаху та смерті. (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. надприродний — (якого не пояснити природними закономірностями) неземний, надземний, (з проявом чудес) чудесний, (пов'язаний з потойбічним світом) містичний, (якого нема в дійсності) нереальний, ірреальний, (з долею фантастики) фантастичний.  Словник синонімів Полюги
2. надприродний — надприро́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. надприродний — Надлюдський, незвичайний, незбагненний, неземний, несвітній, несвітський, НЕСОСВІТЕННИЙ, НАДЗЕМНИЙ, філ. трансцедентальний.  Словник синонімів Караванського
4. надприродний — [надприероднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. надприродний — -а, -е. 1》 Якого, за містичними уявленнями, не можна пояснити у природний спосіб; не підлеглий законам природи. 2》 Який перевищує звичайну міру, норму, звичайний ступінь вияву чого-небудь; незвичайний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. надприродний — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст.  Словник синонімів української мови
7. надприродний — Надприро́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. надприродний — НАДПРИРО́ДНИЙ, а, е. 1. Якого, за містичними уявленнями, не можна пояснити природним шляхом; не підлеглий законам природи. Івась був тендітне створіння, що трималося на ногах тільки завдяки якійсь надприродній силі (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах