надривний

НАДРИ́ВНИЙ, а, е.

Надмірно різкий; який проходить, відбувається, звучить і т. ін. з великим напруженням.

Нараз чутно з дороги довге, надривне бухикання, з пищиками, з присвистом, із прокльонами (І. Микитенко);

З Одеського рейду долинули протяжні надривні гудки (В. Логвиненко);

Мені здавалося, що крута гора, яку ми через силу переборюємо під надривний стогін мотора, є найвищою точкою хребта (С. Журахович);

// Сповнений розпачу, туги.

Нахилився [Іван Ярош] над дружиною та й вийшов, лишаючи позад себе розпачливий надривний плач (М. Стельмах);

Коло сарайчика теслярі стругали дошки на домовину. В хаті, заповненій людьми, стоявнадривний жіночий плач і приглушений гомін (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. надривний — надри́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. надривний — -а, -е. Надмірно різкий, з великим напруженням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надривний — НАДРИ́ВНИЙ (про крик, плач, гудок і т. ін. — з надмірним напруженням, з надривом), НАДСА́ДНИЙ підсил., НАДСА́ДЖЕНИЙ підсил. рідше, НАТУ́ЖНИЙ підсил., НАТУ́ЖЕНИЙ підсил. рідше. Він вислизає на вулицю і чує позад себе приглушений надривний плач (М.  Словник синонімів української мови
4. надривний — НАДРИ́ВНИЙ, а, е. Надмірно різкий, з великим напруженням. З Одеського рейду долинули протяжні надривні гудки (Логв., Давні рани, 1961, 120); Три доби Галинка страхала всіх своїм надривним кашлем (Жур., Звич.  Словник української мови в 11 томах