надривно

НАДРИ́ВНО.

Присл. до надри́вний.

Ніколи Таня не бачила його таким. Губи бліді, надривно дихає, щось хоче сказати й не може (О. Гончар);

Надривно і люто гарчали танки (Д. Ткач);

Десь над річкою надривно кричали сичі (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. надривно — надри́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. надривно — Присл. до надривний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надривно — Гостро, жахливо, несамовито, нестерпно, нестямно, проймаюче  Словник чужослів Павло Штепа
4. надривно — НАДРИ́ВНО. Присл. до надри́вний. Ніколи Таня не бачила його таким. Губи бліді, надривно дихає, щось хоче сказати й не може (Гончар, Людина.., 1960, 8); Надривно і люто гарчали танки (Ткач, Плем’я.., 1961, 5); Десь над річкою надривно кричали сичі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).  Словник української мови в 11 томах